Є професія, про яку ми рідко говоримо. Робота, якої багато хто волів би уникнути, але яка потрібна щодня. Це праця могильника.

5 вересня ми побували в Ньєрґешуйфалу як глядачі IX змагання могильників MTFE — авторитетного професійного конкурсу, організованого Угорською асоціацією утримувачів та операторів кладовищ. Змагання проходили на Новому громадському кладовищі в Ньєрґешуйфалу. 19 команд по двоє, загалом 38 учасників, продемонстрували свої професійні навички, швидкість і точність.

Як глядачі, ми побачили цю роботу зовсім іншими очима.

Ми зрозуміли, скільки фізичної сили, витривалості, точності та професійних знань потрібно, щоб виконувати цю роботу належним чином. Ми бачили лопати, кирки й важку працю із землею. Та, мабуть, ще важливіше було побачити дисципліну й уважність, з якими працювали учасники.

І тоді ми замислилися над тим, про що, мабуть, варто говорити значно більше.

Праця могильника — це не лише копання.

Поки рідні прощаються з близькою людиною, є люди, які тихо, залишаючись поза увагою, виконують довірену їм роботу.

Ця праця надзвичайно важка фізично. Могильникам доводиться працювати із землею за будь-якої погоди, у багнюці, холоді, спеці та складних умовах. Але, крім фізичного навантаження, є й емоційний тягар: щодня вони стикаються зі смертю, втратою, сльозами та болем родин, які переживають горе.

Часто — тихо. Часто — непомітно. Та ця праця незамінна.

Саме тому важливо по-іншому подивитися на цю професію. Це важлива, необхідна й гідна справа. Люди, які її виконують, допомагають нам гідно попрощатися з близькою людиною в один із найважчих моментів життя.

Є робота, про яку мало говорять, але без якої не обійтися. І є люди, які залишаються поруч у найважчі дні інших.

Шануймо могильників і поважаймо їхню працю!

Вітаємо всіх учасників!